Громадяни України вимагають присвоїти багатолітньому політв'язню, правозахиснику, видатному громадському і державному діячу Юрію Шухевичу звання Герой України з нагоди 70-ої річниці від дня народження (28.03.2003р.).

Після важких років радянського тоталітаризму Україна потребує негайних і переконливих заходів всесторонньої демократизації органів державної влади. Голодомори в Україні, масові вбивства, арешти, висилання в Сибір, ув'язнення громадян за політичною та національною ознакою протягом усього періоду функціонування радянської влади, чинилися різними державними структурами СРСР і УРСР. Люди, котрі не погоджувались із системою і вимагали політичних змін, ув'язнювались на довгі роки, утримувались в жахливих умовах, зазнавали тортур. Часто терор носив форму помсти, через політичні переконання членів родин, навіть проти малолітніх дітей.

Радянський терор носив форму державного терору. Державні органи України, в переважній більшості, були створені та довший час функціонували в складі державної влади СССР. Криваві злочини працівників ГПУ, НКВД, МВД та інших органів, вчинені проти мирного населення СССР, вражають своєю жорстокістю, нелюдяністю а непокараність злочинців причетних до мільйонів смертей негативно впливає на розбудову і функціонування державних органів України та рівень злочинності в державі, в котрій найжорстокіші вбивці здобувають захист. Величезна спадщина минулого у вигляді держслужбовців колишнього СССР, котрі безпосередньо причетні до багаточисельних злочинів гальмує подальший демократичний розвиток України, реорганізацію органів державної влади та різноманітних структур, протидіє відзначенню багатолітніх правозахисників державними нагородами, а отже поширенню основних прав і свобод людини в Україні. З жовтня 2002 року, державними та політичними діячами України, розглядається питання присвоєння Юрію Шухевичу звання Герой України за проявлення героїзму протягом усього життя.

Юрій Романович Шухевич був ув'язнений в 11 річному віці, через політичні погляди батьків та утримувався протягом багатьох років як заручник. Протягом 46 річного політичного ув'язнення, постійно виступав за права людини і демократію. Під час політичного ув'язнення повністю втратив зір, зазнавав постійних фізичних і моральних катувань, але не відмовився від батьків, ідей і демократичних переконань, жертвуючи власним життям продовжив свою подальшу правозахисну діяльність. Він проявив героїзм, високі особисті моральні цінності, міцність духу, волю, безкорисливість і відданість ідеї демократії в усьому світі, показав героїчний приклад родинних почутів, що є основою будь-якої держави. З настанням 57 річного віку, отримує свободу і дозвіл повернутися в Україну. Після ув'язнення активно займається демократизацією України, реформуванням її політичної системи, законодавчої та виконавчої влади. Відстоює дотримання прав людини усіма державними структурами. Незважаючи на стан власного здоров'я, є активним політичним і правозахисним діячем. Будучи інвалідом, активно займається політикою, проявляючи при цьому справжній героїзм.

Вирішення даного питання віддзеркалює сучасний стан прав і свобод громадян в Україні та засвідчить початок якісних перемін в стосунках між державою і власним народом.

Україна проходить важкий період розвитку та становлення державних інституцій, намагаючись зайняти гідне місце серед держав світу. Недавнє тоталітарне минуле наклало свою тінь в усі сфери життєдіяльності нашого суспільства. Цілий світ із недовірою і прискіпливістю відстежує наші щирі бажання перемін та перші несміливі кроки.

Не все вдається. Зрозуміло, що відносини держави і людей не можуть самі по собі цивілізуватися. Вирішальним у цьому є оцінка, розуміння та ставлення до жахливих, тоталітарних методів спілкування державних структур із власним народом у суспільстві, котре ми сьогодні намагаємось реформувати і місце в ньому співгромадян, зазнавших репресій і терору, особливо, коли жертвою тоталітарної державної системи були малолітні діти тільки за те, що вони мали батьків.

Усі ми розуміємо, що існування батька не може бути причиною початку 46-ти річного терору над 11-ти річною дитиною. Із 11 років і до 57 річного віку Юрій Шухевич безперестанку зазнавав фізичних і моральних катувань. 46 років неволі, з яких 32 роки тюрми, 10 років заслання та каторги, 4 роки спеціалізованих закладів, 4 судових процеси, це помста Юрію Шухевичу за погляди і переконання його батька. У 1944 році він вимушено, під конвоєм залишає Україну і в 1990 році повертається Героєм зломленим фізично, але не духовно. Доля Юрія Шухевича- це доля Героя України.

Кожний з нас, незалежно від політичних поглядів та ідеологічних переконань є сином, батьком, дідусем, тому неважко для себе змоделювати долю Юрія Шухевича- 46 років психологічного та фізичного терору, повна втрата зору, інвалідність. І це все відбувалося в СССР тому, що він був сином у батька. Страшна доля людини у страшній державі.

Наскільки ефективні намагання демократизації українського суспільства? Яка позиція офіційної влади України до цих подій? Які практичні кроки будуть прийняті для подолання тоталітарного минулого? Офіційно визнати помилки, нагородити Юрія Шухевича і тим самим запевнити, що таке більше не повинно повторитись або по можливості змовчати, відвернути увагу, щоб приберегти людиноненависні технології на майбутнє.

У світовій практиці є прецеденти офіційного прощення, визнання допущених помилок, доказу доброчинних намірів керівництва держав заради християнських цінностей, тріумфу правди, справедливості і гуманізму. Звичайно, втрачені роки Юрію Шухевичу не повернути, але відзначити його силу волі, віру, відданість Україні, своєму батькові ми зобов’язані, присвоївши йому звання Герой України.

Сьогодні, Юрій Шухевич, виживши в комуністичних катівнях, як громадянин України проживає у Львові.

Для успішного проведення реформ у соціальній, економічній, політичній сферах держави, розвиток котрих відіграє вирішальну роль у присутності потужних фінансових інвесторів, необхідно надати належну оцінку тоталітарному минулому, присвоївши Юрію Шухевичу звання Герой України.

Усі тортури з раннього дитинства і до старості Юрій Шухевич виніс героїчно, із високопіднятою головою, не втративши людської гідності, своїх переконань, залишившись вірним ідеї Незалежності Української Держави. Ризикуючи життям, неодноразово виступав в ув’язненні із зверненнями і листами до світової громадськості, урядів, міжнародних організацій, співгромадян та керівництва СРСР в охороні конституційних прав і свобод людини. Юрій Шухевич є визначним державним і громадським діячем.

Виходячи із вищевикладеного та беручи до уваги біографію Юрія Шухевича (біографія додається), ми вимагаємо, згідно статті 1, статті 6 Закону України “Про державні нагороди України”, присвоїти звання Героя України- Юрію Шухевичу, котрому 28 березня 2003 року виповниться 70 років.